Орач і жебрак (Укр.)

Орач пішов на поле орати. Оре землю в поті чола, і в той час іде повз нього жебрак. Він чемно привітався і каже: 

– Ой орачу, орачу, якби ти знав, на кого працюєш, ти б помер від жалю!

– Та від чого б я мав померти? – питає орач.

– По-перше, – каже жебрак, – працюєш на панів, злодіїв і жебраків. По-друге, – працюєш для всілякої домашньої і польової птиці. Працюєш – ореш на хліб, а хліб їдять інші люди, а ти сам бідуєш.

– Е! Від цього я не помру, – відповідає орач, – бо я на цьому світі для того, щоб орати, щоб інші мали що їсти, – адже я живу не лишень для себе, але й для інших…

Ора́ч і жебра́к (Лем.)

Ора́ч пішо́л на по́ле вора́ти. Во́ре зе́млю h по́тї чела́ і h то́тчас іде́ ко́ло не́го жебра́к. Він ся ла́днї поздоро́вил і пові́дат:

– Вой ора́чу, ора́чу, якбъí тъı знал на кого́ ро́биш, тъı бъıс hмер зоз жалю́!

– Та від чо́го бъı ‘м hмер? – пъíтат ся ора́ч.

– По пе́рше, – пові́дат жебра́к, – ро́биш на пані́в, злодї́їв, дзяді́в. По дру́ге, – ро́биш на розмаї́ту пташину́ дома́шню, польову́. Ро́биш – во́реш на хлїб, хлїб їдя́т  і́ннъı лю́ди, а тъı сам біду́єш.

– Ба! Від то́го я не hмру, – пові́дат ора́ч, – за́ то я на сьві́тї, жебъí ‘м вора́л, же́бъı і́ннъıї ма́ли што ї́сти, – бо я жи́ю не і́но для се́бе, а́ле і для і́ннъıх…